Пробач, будь ласка, що прийшла тоді, а ти цього не хотів. Ти – дуже важливий в моєму житті. Я б дуже хотіла, щоб все-таки ти повірив у мої почуття до тебе. Я тебе дуже люблю.
Ти для мене близький і рідний, і я з радістю поїду за тобою, якщо ти цього хочеш. Тут мене тримав тільки Ти. Без тебе тут не має сенсу. З тобою я бачила себе, я бачила спільне майбутнє, і все ще бачу.
І хочу цього, обіцяю, що якщо будемо разом, то буде значно легше обом, знаю іноді треба зробити тільки один крок – переступити все, особливо страх.
Я знаю, складно сказати щось в обличчя, відкрити свої почуття, це про мене, але тільки це стосується тебе, бо над усе боюся втратити тебе.
Я б написала б тобі це на телефон, якби в мене був номер, але я його так і не взяла. (Вибач, що взяла твій номер без дозволу), але я хочу спілкуватися тільки з тобою, напряму, не через когось, а ще б я дуже хотіла бачити твої очі і посмішку, відчувати твої сильні руки. Я дуже за тобою сумую, мені так тебе не вистачає.
Я запрошую тебе в гості, хоч і чекаю тебе кожен день вже більше 4-х років, з того самого першого разу, як ти до мене прийшов. Ти єдиний найбажаніший гість і поселенець в моєму серці.
Хотіла запитати тебе, чи можна, щоб я тебе провела в армію в той день? Сподіваюсь ти будеш носити мій оберіг, що я тобі вишила, навіть, якщо я тобі байдужа і не потрібна, я б хотіла, щоб він захистив тебе від усього.
Подумай будь ласка над моїми словами та над запискою в оберезі. Що я передала твоєю мамою, і дай мені будь ласка відповідь, щоб я знала як мені жити далі. Чекаю на відповідь до твого від'їзду. Я дуже тебе люблю.
Твоя Т.
14. 04. 2019